User Profile

Customize

donvinton

Add Friend
Add Note
Track User
Send Message
Send V-Gift

"3 ||=|| @ !< ||/||"

% відкриття на кожному кроці #

Created on 2005-04-19 01:36:29 (#6845274), last updated 2009-11-21

13,742 comments received, 13,047 comments posted

Plus Account [Gift]

1,795 Journal Entries, 182 Tags, 45 Memories, 600+ ScrapBook Files, 0 Virtual Gifts, 11 Userpics

Basic Info

Name:	donvinton

Bio

Народ, ви не ображайтесь, коли я вас не додаю, ок? Я не женусь за кількістю френдів. Я додаю тих, хто цікаво пише, фоткає, малює, робе музику і т.д. Бо то ж неможливо всьо прочитати. Вже і так групи фільтрів понароблював і всьодно не встигаю всіх прочитати. У мене вон теж є повно френдів, які мене не додають, але я їх читаю, бо то цікаво читати. Так шо якшо вам цікаво читати мене - то читайте, але не ображайтесь, будь ласка, якшо я вас не додаю.
дяки.

їсть мене він стабільно з середини
як ковтнув кислоти я сірчаної
зробив мервими всі мої нерви він
заморозив усі відчуття мої

за усталеним давнім правилом
всі сигнали йдуть зверху донизу.
мій сигнал він спотворив. Пораненим
він відбився в гортані криком

і завис. Він залишився в горлі
тільки щось клекотало беззвучно
бульбашки відчував на долонях
перед іншими було незручно

я забив на шлях твоїх думок
хай він через мене йде
- все рівно.
хоч на вантажівці повній нечистот
розмаж мене
ти до асфальту рівня.

мені ти пофіг, я ввімкнув ігнор
він засліпив мене, як фари - що навпроти
я влуплюсь в стовп - а пох,
я знов і знов
повторю - я постійно проти

І ти - безсила,
бо в моїх думках тебе нема,
ти навіть не вродилась
і вже померла. Вічна нежива -
це ти для мене, як би ти не злилась.

Ти злилась
з порожнечею в собі
Всмоктала оболонку, з"їла власний подих
Ти зникла.
Хоча в себе в голові
ти робиш ще один крізь зуби подвиг

Запитав для чого крила.
Мовчати раптом захотіла.
Залізом зрізав серед ночі їх.
Заклеїв рани чорним скотчем. Псих

Ну де ти ходиш?
чому мовчиш
тебе шукаю
знаю -
маю
знайти тебе
зберуся лиш.

Зберу думки... (дебільний вираз
- хіба можливо їх зібрати?)
"Хоробре серце" гляну ще раз
і піду спати.
Ще раз із двадцять подивлюсь,
що роблять за одну ідею,
і кину все - тебе знайду.
Питання є: "де ти і де я?"

Я тисячі разів тебе вже крав
Я - злодій твоїх рук, волосся
Хоч ти не бачиш моїх мук.
Здалося,
що і тебе вже дзьобнув чорний крук-вандал.
Я знав
Що тільки тіло це
Ти знала,
що душу комусь іншому віддала

зібратись з думками... почати спочатку
усе, що робив - забути.
І страху,
якого набрався по вінця, - позбутись,
а потім заснути і вже не проснутись

розплющити очі, себе не впізнати
досхочу собою наїстись,
віддати
себе на поталу чужому-новому.
І впасти.
Тепер вже навіки - від втоми

їсть зсередини кислотою сірчаною
Пече вогнем навіть коли холодно
Я вже на дні, але й далі падаю
Лечу вниз,дивлячись вверх обездолено

І раптом світло мене підіймає
Ліфтом нагору з глибини сумнівів
Несе вище і вище - понад неба край
Вже землі не бачу, тільки безліч променів

Я купаюсь в теплі, їм проміння порами -
Наїстись - суперзасіб забути, що лежав я,
Що твій ліфт мене, жити стомленого
з глибини беззсмістовності забрав, спустившись із раю...