- У зв’язку зі злиттям Сильної України і Партії регіонів ви зміните прізвище на Янукович чи залишитесь на дівочому?

Отак звучало моє питання Тігіпку.

Насправді я задав Сергієві Тігіпку два питання. Вони повинні були вийти разом з сюжетом у програмі “Гроші”. Але сюжет не вийшов. Там були ще інші питання. Я питав Богословську про кризу, про те, куди вкладати гроші. Я питав у Добкіна про текст промови Януковича. Перевіряв математичні здібності Ківалова, говорив про трансфери депутатів з баскетболістом Волковим. Було весело. І це все не вийшло у програмі “Гроші” на 1+1 21-го березня цього року.

Коли я прийшов на плюси. Там в самому розпалі було глобальне опитування про те, “що вам подобається в компанії?” і т.д. Більшість моїх колег (і я) поставились дуже скептично до опитування. Але позаповнювали всі сторінки анкети. Потім були підсумки відповідей. До підсумків мої колеги (і я) поставились так само скептично. А потім сталось те, чого не чекав, мабуть, ніхто з колег. В компанії стались зміни за результатами опитування.Від цього прозрів і я. Десь через рік сталось ще одне глобальне опитування. Я вперше з таким стикнувся. Відчувати, що тебе цінують і що намагаються покращити умови праці, дізнатись твою думку стосовно того, що відбувається в компанії. Це було реально круто.

А потім я зняв сюжет про з’їзд Партії регіонів для програми “Гроші”. І сюжет не вийшов. Сказали, що він неформатний. І всі хороші починання покращити компанію якось знівелювались для мене. І тоді я згадав, що в анкеті не було нічо про свободу слова, редакційний статут і редакційну раду.  

Сюжет про з'їзд Партії регіонів - це другий сюжет для "Грошей". Перший я зняв у 2011-му. Десь у червні. “Грошам” підходило те, як я працюю. Ось цей сюжет -  про відкриття ресторану, конкурс блондинок і повернення Міки Ньютон з Євробачення. Після його виходу в ефір я залив його в нет і залишився задоволеним виконаною роботою. Так само планував зробити і з сюжетом про з’їзд Партії регіонів.

Цей сюжет неформатний? Та без проблем! Дайте мені його - інтернет все стерпить. Мені однаково, де його будуть дивитись - в телевізорі чи в комп’ютері.

22-го березня одразу після “невиходу” я попросив дати мені копію сюжету, щоб я його залив у інтернет. Не дали.

Камон, хлопці! В якому столітті ви живете? Совок вже 20 років як мертвий! Чи ви думали, що у мене ніхто ніколи не спитає чи виходив сюжет зі з’їзду Партії Регіонів? Чи може ви думали, що я буду всім говорити вашу версію що “я зняв неформатний сюжет”? Сюжет неформатний? То покажіть всім сюжет! Все прозоро - ось наші вимоги до формату, ось сюжет Вінтоніва. І всім стане зрозуміло.

І от якось зранку десь через тиждень після “невиходу” сужету мені дзвонять з ІМІ, а потім з Української правди і питають “а це правда, що ваш сюжет про з’їзд Партії регіонів не вийшов у ефір?” Я кажу “так”. І тут всьо закрутилось! Новина швидко розлетілась просторами інтернету. Інформація про “питання Вінтоніва Тігіпку” ще раз пронеслась по інтернету.

У зв’язку з цим хочу передати пару привітів.

Перший привіт тому, хто придумав не випускати сюжет. Ви - гідний претендент на премію Дарвіна. Завдяки Вам всі звернули особливу увагу на відсутність почуття гумору у Тігіпка і на саме питання. Не дивуйтесь, якщо на наступній прес-конференції Тігіпка хтось з журналістів задасть йому це питання ще раз.

Другий привіт передаю тим, хто подав ідею не дозволити цьому сюжету потрапити в інтернет. Ви - гідний конкурент попереднього номінанта. Бажаю вам перемоги. Ваш вклад в збільшення популярності цього питання ще оцінить Ваше керівництво.

Привіт номер три - запасний. Це якщо виявиться, що ідея не випускати сюжет у ефір і не допустити його потрапляння в інтернет належить одній і тій же людині. Якщо це так, то Ви - талант. У вас немає конкурентів на премію Дарвіна.

Мене шось потягло на патетику:

Шановні “вищі політичні сили” ви робите серйозні вчинки, озвучуєте серйозні заяви, їздите на серйозних машинах і одягаєтесь у серйозні костюми. Ви виписали собі з Парижів, Нью-Йорків і Москвів спеціальних людей-пояснювачів, які пояснюють мені будь-який ваш вчинок чи слово і переконують мене, що це все серйозно. Але, шановні вищі сили, я не можу вас сприймати серйозно. Я не можу ставити вам серйозні питання. Бо ви смішні. Як можна ставити серйозне питання Добкіну? Богословській? Міністру-Табачнику? Ківалову? Ну добре - перефразую: “кому з вас, вищих політичних мужів і жон, можна ставити серйозні питання?” Тепер вже і Тігіпку не можна. Якщо такою виявилась реакція “вищих сил” на смішне запитання.

Цікаво, якою буде їх реакція на те, що всюди є хороші люди і що відео з питанням Тігіпку таки з’явилось в інтернеті? Увага! Вперше на екранах!